Виховна година

8 травня 2025 року виповнюється 80 років перемоги над нацизмом у Європі та відзначається День пам'яті та перемоги у Другій світовій війні 1939-1945 років

Факти про Другу світову війну,

 які варто знати

 9 березня 2025 року виповнюється 211 років з дня народження Тараса Шевченка!

Мурали з його образом – свідчення нев’янучої дяки українців своєму поету.

м.Івано-Франківськ

м.Бровари, Київщина

м.Суми

м.Харків

Кіровоградщина

м.Кременчук

Склади мапу українських діалектів та говірок! Відчуй різноманіття нашої мови!

 

Домашні завдання в умовах дистанційного навчання: запитання та відповіді

 Суб'єктивний погляд на сучасну освіту

    "Людина має йти в ногу з часом," - так вважають ті, хто аналізує нашу реальність, швидко відгукується на виклики сьогодення. А що ж педагог, вчитель, викладач? Мабуть,  має не йти, а бігти з тим часом, встигати у такому шаленому ритмі нашого  життя. Дистанційка, війна, відсутність світла, підлітки нового покоління - все це серйозні виклики для нас, педагогів. 

    Чи всі встигають? На жаль, ні. Маю багатьох знайомих в освітній сфері, спілкуюся з сучасними підлітками, врешті-решт маю своїх дітей, дітей свої рідних і близьких. Сумно, коли від них чуєш, що якась вчителька 60+ викладає як у радянській школі, п'ять параграфів підручника за один урок, додому  сухий конспект, а потім на уроці влаштовує стресове опитування. Пам'ятаєте, як це буває? Усім це подобалося, чи ні? Чому наші діти досі стресують від таких учительок?  А ось вчителька 40+, випадкова у педагогіці, але тримається чогось. Мучає і себе,  і  своїх учнів, не розвивається, тому уроки її одноманітні і нудні. І це типові приклади. Хіба ці вчителі йдуть у ногу з часом?  Удосконалюють свою майстерність, читають нову метоличну практику, цікавляться, чим живе нове наше покоління? Знаю напевне, що багато з них ходять просто заробляти гроші (півтори ставки, стаж та категорія - набігає інколи непогано). Так, я також викладачка, тому інколи стає соромно і за нашу українську освіту, і за таких педагогів. Який вихід? Чи підвищення зарплатні в освіті змінить щось? Навряд. Вважаю, що все залежить від кожного конкретного вчителя, від його погляду на життя, на свою професію та на саморозвиток. 

    Проте не все так сумно у нашій освіті, як я змалювала. Знаю також багатьох Педагогів, відданих справі, небайдужих, які дійсно "біжать у ногу з часом". Саме вони створюють своєрідний "фундамент" для існування і процвітання нашої нації. Пафосно? Не думаю. Сучасні підлітки, яким зараз по 15,  після війни можуть стати тими, хто зробить нашу країною більш  комфортною для життя, відродять цю землю для щастя і добра. Намагаюся рівнятися на тих педагогів, які дійсно вибудовують цей "фундамент для майбутнього". Бо дуже хочеться, щоб Україна все ж вистояла у нерівному бою з ворогом, а наші діти гордилися своєю країною.

 

Вірш моєї подруги, небайдужої та працьовитої вчительки, творчої людини, поетеси - ОЛЕНИ КОРОЛЬ.

НУ ОСЬ І ВСЕ. СТОЯТЬ ДЕРЕВА ГОЛІ.

ЛИШ ДУБ МИГТИТЬ ІРЖАВО-ЗОЛОТИМ.

СИНИЦЯ ЗНОВ З'ЯВИЛАСЬ НА ПОДВІР'Ї.

І СТЕЛИТЬСЯ З ГОРОДІВ СИЗИЙ ДИМ.

СОРОКИ ПИЛЬНО СТЕЖАТЬ ІЗ АНТЕНИ,

ЧИМ МОЖНА ПОЖИВИСЬ ІЗРАННЯ.

СУСІД ВИВОДЯТЬ НА ТРАВУ ЗЕЛЕНУ

СВОГО ГНІДОГО СОННОГО КОНЯ.

І В ХАТІ ЗАТИШНІШЕ, ЯК НА ДВОРІ.

І СВІЖИЙ НАЛІТАЄ ВІТЕРЕЦЬ.

І ВЖЕ ЧІТКІШЕ СТАЛО ВИДНО ГОРИ.

ВЖЕ СКОРО ОСЕНІ І ЦІЙ КІНЕЦЬ.

ВЖЕ ЗАСПОКОЇЛИСЯ ЛІС І ПОЛЕ.

ВОДА З КРИНИЦІ ХОЛОДОМ ПЕЧЕ.

ПРОЩАЄМОСЬ. І З ТИХИМ ШУРХОТІННЯМ

ЛИСТОК СУХИЙ СПУСТИВСЯ НА ПЛЕЧЕ.

В евакуації,  Прикарпаття, 31.10.23.

Краса природи рятує світ. 

Краса природи рятує наші душі від втоми і зневіри. Весна і літо принесли  зелені барви.  Як відомо, зелений колір має позитивний вплив на  нервову систему, заспокоює нас і дарує відчуття комфорту. Тож милуймося кожною квіткою, кожною травинкою, кожним подихом вітерця та вірмо, що наше українське ДОБРО переможе антилюдяне російське ЗЛО. 

Вірш ОЛЕНИ КОРОЛЬ, НАВІЯНИЙ ТРАВНЕМ І ПРИКАРПАТТЯМ.

ЯКА СТОЯЛА НЕРЕАЛЬНА ТИША!

НАД ОЗЕРОМ, НАД ЛІСОМ, НАД СЕЛОМ.

ГАРЯЧЕ СОНЦЕ, КОЛЕСО БЕЗ ДИШЛА,

ЛЯГАЛО СПАТИ ЗА КРУТИМ ГОРБОМ.

КУЛЬБАБИ ЗАКРИВАЛИ ЖОВТІ ОЧІ.

УЗДОВЖ ДОРОГИ ДИКИЙ ЦВІВ БУЗОК...

БЕРЕЗИ РОЗПУСТИЛИ ДОВГІ КОСИ.

І ХМАРКИ, НАЧЕ ПЕНЗЛИКА МАЗОК.

УСЕ ПРИТИХЛО, НАВІТЬ ВІЧНІ ГОРИ.

ЗАТИХ І СХІДНИЙ ВІТЕР-СУХОВІЙ.

ТАКОГО СПОКОЮ, ТАКОЇ ТИШІ

ХОТІЛА Б Я І НА ЗЕМЛІ СВОЇЙ.

 

Третя весна.

Третій рік випробувань.

Падаємо духом і знову піднімаємося. 

Така людська природа.

Часто «без надії сподіваємося».  

    Дістаємо з потаємних куточків серця нові мрії про повернення додому. Вони вже не такі, як були в перший рік блукань. Вони зараз несмілі, нечіткі, але мають право на існування. Інколи відчуваю себе  гарною квіткою (люблю ромашки), яку вирвали з цілющого ґрунту, а потім посадили у звичайну землю. І ось ця квітка ніби прийнялася, пустила один корінець, а інші корінці не приживилися. Вона ніби і росте, але не цвіте, як раніше.

     Всі ми – квітки, вирвані з минулого життя, і, навіть ті, що залишилися в окупації. Вони ростуть у рідному ґрунті, але поливають їх кривавою водою і живляться вони злою неправдою.  Проте кожна квітка має насіння, яке вже достигло і хоче  прорости в землі. Спробуймо прорости наново, стати новими квітками, які люблять рідне сонце і чисту водицю. Нам усім потрібно знову прорости і вирости, і своєю красою освічувати нашу Україну.  І не буде «квітів зла», як у Бодлера,  будуть тільки квіти добра. «І буде син, і буде мати, і будуть люде на землі»

 

 

Скільки людей - стільки й думок про мову, її значення в житті людини та народу. Спробуйте відновити яскраві цитати про мову відомих митців! 

Інтерактивна вправа 

https://wordwall.net/uk/resource/68714207

Креативні уроки з ВШО: українська мова

 Креативний Тиждень мови та літератури у ліцеї

Ви коли-небудь брали участь у фотоквесті? Якщо ні, то, мабуть, варто знати, що це таке. Фотоквест - це творче змагання, в якому учасники мають обмежений час на виконання завдань, поставлених організаторами. Це чудова нагода використати свій творчий потенціал та отримати багато корисної інформації.
З 6 листопада по 10 листопада 2023 року у рамках Тижня мови та літератури у ліцеї  проведено фотоквест. Метою заходу було урізноманітнити вивчення рідної мови, викликати інтерес до власне української лексики, активізувати логічне та креативне мислення учасників. І цього вдалося досягнути, бо і учні, і викладачі надсилали дуже оригінальні та креативні фото.

Результатом фотоквесту стала така презентація!

Чотири кроки до успішного старту

нового навчального року

1)Психологічно готуємося

    Що надзвичайно важливо, враховуючи часи, в які ми живемо. 

    Зараз ми всі так чи інакше живемо у стресі, але маємо вчитися долати зовнішні впливи та адаптуватися заради себе та рідних. Існує чимало методик для формування та розвитку життєстійкості, і серед них BASIC Ph – багатовимірна модель подолання стресу та пошуку внутрішньої стабільності. 

1. Belief (віра): філософія життя, вірування та моральні цінності. Цей спосіб формування життєстійкості базується на вмінні вірити: це може бути віра в Бога, в людей, в диво чи в самого себе.
2. Affect (афект): почуття, емоції. Цей спосіб вимагає виявлення різних почуттів та вміння назвати їх своїми іменами.
3. Social (суспільство): суспільний фактор – функція, приналежність, родина, друзі. У цьому випадку на перший план виходить міжособистісне спілкування. 
4. Imagination (уява): творчість, гра уяви, інтуїція. Цей спосіб формування життєстійкості говорить про важливість розвитку творчих здібностей.
5. Cognition (свідомість): знання, логіка, реальність, думки. Формування життєстійкості відбувається через звернення до ментальних здібностей, до вміння логічно та критично мислити, оцінювати ситуацію, пізнавати та осягати нові ідеї, планувати, навчатися, збирати інформацію, аналізувати проблеми тощо.
6. Physiology (фізіологія): фізична, чуттєва модальність та діяльність. Цей спосіб включає в себе будь-яку фізичну активність.

                        2) Збираємо всі важливі документи

    Краще, якщо вони будуть усі в одному місці, наприклад, у спеціальній папці на Google Диску. Це зручно, адже так ви матимете до них доступ будь-де та будь-коли. А щоб було ще зручніше, можна замінити офіційні довгі назви законів, рекомендацій, листів та інших важливих документів на короткі та зрозумілі особисто вам.  

    Хмарні технології взагалі значно спрощують роботу з документацією, зокрема, завдяки ним набагато простіше впорядковувати, коментувати, створювати тематичні електронні реєстри тощо. То чому б усім цим не користуватися?

          3) Проєктуємо освітній процес

    Перший крок - внесимо зміни до календарно-тематичного планування.

В умовах війни та постійних повітряних тривог складно дотримуватись звичного розкладу занять та календарно-тематичного планування. Тому КТП має перетворитися на гнучкий інструмент.

 Педагог може використовувати свій звичний КТП як основу, але адаптувати та змінювати його, збільшуючи час, наприклад, на повторення матеріалів попереднього року та конкретизацію матеріалу після діагностування.

Освітянам у календарно-тематичному плані радять:

• обрати теми, які можна віддати на самостійне опрацювання учнями;
• ущільнити теми, простіші для засвоєння, і навпаки – визначити ті, що потребують детальнішого вивчення;
• визначити теми, що вивчаються вперше, і без яких неможливе засвоєння подальшого матеріалу.

    Другий крок – оцінювання досягнень. Що саме ми будемо оцінювати, на якому етапі та яким чином? Якщо ми знаємо, якої мети прагнемо досягти, то й знаємо, як ми зрештою це оцінимо.

    Третій крок – вибір навчальних матеріалів (програм, підручників тощо), добір ресурсів, методів та прийомів, які ви будете використовувати тощо. 

                     4) Обираємо цифрові ресурси

    Під час вибору цифрових ресурсів насамперед звертайте увагу на наступні критерії:

• Можливість забезпечити заплановані результати навчання.
• Відповідність запланованій діяльності.
• Мова інтерфейсу.
• Вартість та ліцензія.
• Реєстрація та обробка персональних даних.
• Наявність звітності та аналітики даних.
• Універсальна доступність.
• Інтеграція з наявними системами.
• Дієва служба підтримки.
• Попередній досвід роботи з інструментом або можливість навчання.

(За матеріалами вебінару Наталії Зими «Чек-лист готовності учителя до нового навчального року».)

 

...Так хочеться інколи вбити в собі пам'ять... Щоб не пам'ятати  усе те горе, біль і жахи, які продовжуються уже півтора року. Щоб не пам'ятати своїх розчарувань у знайомих людях, щоб забути їхні зрадливі обличчя. Щоб не знати, як "україномовні патріоти" тікають за кордон, і там, розказуючи, що вони біженці, здають свої львівські квартири за "усі гроші світу" справжнім біженцям.   Але, НІ! Тоді ми зітремо зі своєї пам'яті імена наших ВОЇНІВ, їхні героїчні вчинки, їхню жертву в ім'я нашого з вами життя. Ми не можемо вбити в собі пам'ять... Як я можу забути свого однокласника Юру Подзолкова, який загинув ще на початку війни, захищаючи мій рідний Запорізький край?! Як можна забути усіх тих безіменних тоді для мене хлопців, що віддали своє життя, захищаючи мою Василівку?! Вічна їм вдячність і подяка! 

    На моїх очах, буквально за півроку,  "розрослося" Личаківське кладовище у Львові. Могили "ростуть, як гриби" і досі. Ідуть у вічність найкращі, наймужніші, найвеличніші.  Не повинні забути їх! Завдяки таким хлопцям і дівчатам ми ще можемо бути просто українцями, а не "путінськими українцями" без роду і пам'яті.

Хай буде пухом їм наша земля! Хай Бог збереже їхні Душі!

Серпневий вірш моєї подруги ОЛЕНИ КОРОЛЬ!  

ПЛАКАВ ДОЩ. ТАК ГІРКО ПЛАКАВ ДОЩ,

ПЛАКАЛИ ДЕРЕВА І КУЩІ.

ГОСПОДИ, НАВІЩО ПОСИЛАЄШ НАМ

ЦІ ПЕКУЧІ СЛЬОЗИ І ДОЩІ?

БО ВІЙНА. СТРАШНА ІДЕ ВІЙНА,

Є ПОЧАТОК, НУ А ДЕ КІНЕЦЬ?

І ІДУТЬ НА НЕБО КРАЩІ ВОЇНИ,

У ТЕРНОВИЙ ВБРАВШИСЯ ВІНЕЦЬ.

ДЗВІН ЦЕРКОВНИЙ. І ПЕЧАЛЬ НЕТАНУЧА...

ЗАВЕРШИЛОСЯ ЗЕМНЕ ЖИТТЯ...

СУМНО ДИВИТЬСЯ З ІКОНИ БОГОРОДИЦЯ

Й ЩЕ ТРИМАЄ НА РУКАХ СВОЄ ДИТЯ.

 

...Квітень, 2023 рік. Я досі у Львові. Ми так чекали цю весну, чекали на зміни. Але минає другий місяць весни, а на фронті все важче й важче. Нелюдські зусилля випали на долю наших воїнів-захисників. На них уся надія.

    Сьогодні я під враженням почутих віршів нової для мене української поетеси Віолетти Кравченко. Відвідала її творчий вечір у львівській бібліотеці, де мала честь трішки попрацювати. Цікаво знайомитися з новими творчими людьми.

    Ділюсь віршем, який мене найбільше вразив, бо нахлинули спогади про те, як я з сім'єю залишала рідну домівку, рідне місто, рідний край. Почуття втрати землі під ногами. Якийсь невимовний крик душі перед безоднею, в яку маєш поринути.

"Треба їхати! Чуєш? Треба!
Вже сусідський будинок згорів.
Тут щоденно летить хтось у небо,
Я прорвався до вас, зумів.
Мамо, чуєш? Збирай свої речі,
Найважливіше тільки збирай.
Ось рюкзак. Я закину на плечі -
Бери тата і дім залишай! "
Мати мовчки стояла й дивилась,
На будинок, де пам'ять жила.
В цьому домі вона народилась,
Тут до школи із братом пішла.
Білі вікна, де вчила уроки,
На колінах стояла в кутку.
Дім батьків пам'ятає ще кроки
І їх смерть - мирну, але гірку...
З чоловіком вони одружились,
У будинку й весілля було.
Діточки їхні тут народились,
Щастя справжнє - воно тут жило.
Куди їхати? Що можна взяти?
Де не глянь - тут до всього любов!
Мати плакала посеред хати,
Поки батько знадвору прийшов.
Обійняв посивілу дружину,
Що й до чого - умить зрозумів
І сказав: -" Тобі час уже, сину,
Дякую, що навідав батьків!
Ти рятуйся! У тебе дружина,
А ще трійко маленьких дітей. "
Обійняв на прощання він сина
І провів... Аж до самих дверей...
" Сину, їдь! І на нас не гнівися -
Ми корінням вже тут приросли.
Ти за нас краще Богу молися -
Він почує молитви згори.
Як судилося - будемо жити!
А як смерть - то на рідній землі!
Сину, їдь! Не чекай! В тебе ж діти!
Пам'ятай, тут коріння твоє! "
Хлопець знав, що не варто перечить,
Обійняв і промовив -" Люблю!.. "
Опустив від безсилля син плечі
І вмостився в машину свою.
Батько плакав та мовчки дивився,
Як машина втікала з села.
Поки слід вдалині не згубився
І сирена ще не загула.
Почовгикав старенький до хати,
Доторкнувся до жінки чолом -
" Чи то жити, чи то помирати,
Та радію - з тобою разом!
Нам не треба уже закордону,
Хоч відкрито шляхи у світи.
Будем вдома тримать оборону!
Ворог змушений буде втекти! "

Автор вірша: Віолетта Кравченко

 

 ...І знову повітряна тривога. Скільки їх вже було над нашою Україною протягом дев'яти місяців війни!  Що відчуваєш? Страх - трішки, але більше - гнів та надію. Надію, що наші хлопці знову спрацюють на "відмінно".  Гнів, бо давно прийшло розуміння, що йде війна з нелюдами, з тими, які застрягли в ординських часах і хочуть нашу країну відкинути у своєму розвитку на сто років назад. Але яка нормальна, цивілізована людина захоче деградувати і поклонятися богу під назвою "путін"?  Вірю у наше українське суспільство, що воно оновиться, переформатується, покращиться. А якщо не вірити - як тоді жити?

Найкраще підтримувати оптимізм - читати поезію! 

Нові вірші моєї подруги-поетеси Олени Король, написані в с.Кропивники Івано-Франківської області

Вже передзим'я...

Якесь воно дивне:

Рій комарів, потьмянів сумний ліс,

Трава соковита, морозом не бита,

На сірому тлі білі плями беріз.

Вже передзим'я...

Якесь воно дивне:

В небі розсипані густо зірки,

Хмарки прозорі в чорнім просторі

Повз місяць щербатий біжать навіки.

Ось передзим'я ...

Мені воно дивне:

Не замерза гомінкий потічок.

Обабіч кладки, немов у спеку,

Плавають зграї гусей і качок.

Листопад, 2022

Осінні Карпати

 Останній день у осені.

Останній.

Іди собі, руда, і горе забери.

Неси аж до найвищої гори

І тихо поклади його ізрання.

Ти забери наш смуток і печаль.

І сльози матері, і тихий плач дитини.

Дійди ти, осене, найвишої вершини

І поклади, і більше не дивись удаль.

Наплакались ми всі дощами і сльозами

Так наболіло пережите в душах вже

Іди собі, руда, і забери все горе.

Нехай іще  гора його постереже.

Листопад, 2022

 

 

Українські постаті в світовій культурній спадщині! Є чим гордитися!

  3 грудня 2022 року виповнюється 300 років від дня народження Григорія Савича Сковороди - видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога

        Чому Григорія Сковороду вважають Великим українцем?

        Чому саме його портрет зображено на українській купюрі у 500 гривень?

Переглянь інтерактивний плакат і знайди відповіді!

Тисни тут: Інтерактивний плакат

              Або скануй QR-код 

Хмара слів "Григорій Сковорода"

День української мови та писемності у Львові, 2022 року.

Центральна дитяча бібліотека у м.Львові... Саме тут я змогла відволіктися від сумних та невеселих думок. Початок війни, ми - біженці, радість і щастя не проникають у твоє серце, бо воно у полоні тривог і страху. Ця бібліотека стала для мене острівцем радості, нового дихання, нового сприйняття свого життя. Вдячна усім тим людям, яких я тут зустріла.

Тисни тут: Інтерактивний плакат до Дня української мови та писемності

Мовні ігри до Дня мови і писемності!

Інтелектуальна гра

Частини мови. Пазл

Пазл "Про кохання українською мовою"

 Ми чекали на весну, а ось вже й осінь крокує нашою країною і залишає за собою   такі гарні фотографії...

Із осіннього.... Олени Король 

Ой, затуманило, ой, задощило!
Попереду холод, тепло за плечима,
Вітер холодний рве листя нещадно
Сірі хмарини звисають, як рядна.
Темні світанки і заспані ночі,
Де-де будинків зблискують очі,
Скрикнувши, сойка із гілки злітає, 
Що ж, це осіння пора наступає.

       

        Війна... Кожен відчув її по-своєму. Для всіх нас це слово оновило своє значення. Бо в книжках та серіалах війна нам уявлялася іншою. Так, всі ми будемо мати цей страшний досвід - життя і виживання під час війни. Дуже багато хочеться розповісти про страшні шість місяців війни... Але знаю, що справжнє переосмислення цих днів буде вже після перемоги. Зараз і досі інколи вважаєш, що це сон, що це не є насправді, що такого з нами не може бути.

        З дозволу авторки друкую вірші про  воєнне сьогодення моєї подруги, колєжанки, як говорять у Львові, Король Олени. Думаю, що колись вона обов'язково надрукує свою збірку віршів. А поки - прем'єра!

Був сірий день

І сірий був перон.

І люди сірі 

Злякано кричали.

Прощались з рідними,

А рідні їх прощали.

І били скло,

Щоб сісти у вагон.

Багато сліз 

Пролито там було,

І їх студив

Холодний сірий вітер.

Війна, війна

На захід поїзди...

Услід махали їм

Зимові, голі віти...

Король Олена

Березень, 2022

Пам'яті загиблих бійців "Азову"!

Вдарило у серце.

Вдарило у груди.

Все навкруг затихло.

Потемніло всюди.

Боже, які муки, 

Такі, як у тебе.

Хрест над Україною

В крові аж до неба.

Жорстокості море,

Катувань, принижень...

Вибух...І секунду

Панувала тиша.

Хлопці наші рідні

Більш не чули болю...

В небо українське 

вже пішли на волю...

Герої не вмирають!

Король Олена

Липень, 2022