...І знову повітряна тривога. Скільки їх вже було над нашою Україною протягом дев'яти місяців війни!  Що відчуваєш? Страх - трішки, але більше - гнів та надію. Надію, що наші хлопці знову спрацюють на "відмінно".  Гнів, бо давно прийшло розуміння, що йде війна з нелюдами, з тими, які застрягли в ординських часах і хочуть нашу країну відкинути у своєму розвитку на сто років назад. Але яка нормальна, цивілізована людина захоче деградувати і поклонятися богу під назвою "путін"?  Вірю у наше українське суспільство, що воно оновиться, переформатується, покращиться. А якщо не вірити - як тоді жити?

Найкраще підтримувати оптимізм - читати поезію! 

Нові вірші моєї подруги-поетеси Олени Король, написані в с.Кропивники Івано-Франківської області

Вже передзим'я...

Якесь воно дивне:

Рій комарів, потьмянів сумний ліс,

Трава соковита, морозом не бита,

На сірому тлі білі плями беріз.

Вже передзим'я...

Якесь воно дивне:

В небі розсипані густо зірки,

Хмарки прозорі в чорнім просторі

Повз місяць щербатий біжать навіки.

Ось передзим'я ...

Мені воно дивне:

Не замерза гомінкий потічок.

Обабіч кладки, немов у спеку,

Плавають зграї гусей і качок.

Листопад, 2022

Осінні Карпати

 Останній день у осені.

Останній.

Іди собі, руда, і горе забери.

Неси аж до найвищої гори

І тихо поклади його ізрання.

Ти забери наш смуток і печаль.

І сльози матері, і тихий плач дитини.

Дійди ти, осене, найвишої вершини

І поклади, і більше не дивись удаль.

Наплакались ми всі дощами і сльозами

Так наболіло пережите в душах вже

Іди собі, руда, і забери все горе.

Нехай іще  гора його постереже.

Листопад, 2022