Українська література ІІІ курс

Онлайн урок "Ліна Костенко"

Тисни тут:Ліна Костенко

Цікавий та інформаційний матеріал про 

Олеся Гончара

«… життя – це той рейс, який не повторюється і… його треба провести достойно»

Олесь Гончар

Олесь Терентійович Гончар (ім'я при народженні – Біличенко Олександр Терентійович) народився 3 квітня 1918 p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер Дніпро) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір.

Від 1925 р. Олесь вчився у школі, у рідному селі, де мову й літературу викладав старий учитель. «Людина всебічно освічена, він зумів прищепити нам палку любов до рідного слова, красного письменництва», - напише Гончар у своїх спогадах, дякуючи за те, що вчитель відкрив перед ним дивовижний світ книги. Отже перші літературні проби припадають ще на роки навчання у школі, тоді ж з’являється і підпис Олесь замість офіційного, за паспортом, Олександр.

До вступу в Харківський університет (1938) він навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник. Ранні оповідання й повісті («Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» та ін.) Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз зустрічався в житті.

У червні 1941 року разом з іншими студентами Харківського університету пішов добровольцем на фронт. Воєнні умови (він був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї) не дуже сприятливі для творчості. Але й за таких нелегких обставин О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом. Він пройшов всю війну, був поранений, в полоні. Груди Олеся Гончара прикрасили ордени Червоної Зірки, Слави і три медалі «За відвагу».

Після війни розпочинає роботу над «Прапороносцями», яка тривала три роки. В цей час, правда, Олесь Гончар публікує ще кілька новел і повість «Земля гуде», завершує навчання в вузі (Дніпропетровський університет, 1946), але головним підсумком цих років стає трилогія «Прапороносці». На сторінках журналу «Вітчизна», а згодом і окремим виданням з'явилися всі три частини роману («Альпи», 1946; «Голубий Дунай», 1947; «Злата Прага», 1948). Високу оцінку творові дали тоді Ю. Яновський, П. Тичина, О. Фадеев, Остап Вишня, та був відзначено двома Державними преміями СРСР. Іншою була позиція критики діаспорної, яка виступила з досить різкими судженнями щодо пафосу твору, демонструвала неприйняття трактування у романі ролі комуністичної партії в перемозі над фашизмом, вбачаючи в ньому просталінську, прорадянську версію історії, залишаючи поза увагою естетичну цінність твору.

Після завершення роботи над трилогією «Прапороносці» героїка війни і далі хвилювала митця. В кінці 40-х і на початку 50-х років він пише низку новел («Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта» й ін.), багато в чому суголосних з «Прапороносцями».

Видані протягом 50-х років: книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951), «Щоб світився вогник» (1955); романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957).

Сповнені драматизму події війни Олесь Гончар згодом опише в своїх романах «Людина і зброя» (1960) та «Циклон» (1970).

Свіжість погляду на світ, незвичайну заглибленість у життя продемонстрував Олесь Гончар у нових своїх творах, що з'явилися протягом 60–70-х років. Серед них – романи «Тронка» (1963), «Собор» (1968), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повість «Бригантина» (1972), новели «Кресафт» (1963), «На косі» (1966), «Під далекими соснами» (1970), «Пізнє прозріння» (1974) та ін.

З 1959 до 1971 р. Олесь Гончар є головою Спілки письменників України (у цей же період його обирають секретарем Спілки письменників СРСР). Працює головним редактором журналу «Вітчизна».

У 1961 р. з’являються книга нарисів «Японські етюди», а в 1963 р. – роман «Тронка», відзначений Ленінською премією. У цьому творі читач побачить автора, що є тонким аналітиком добі, її камертоном. Недаремно Олеся Гончара, який шукав нового звучання художнього слова для вираження характеру епохи, вважають предтечею українського відродження 60-х. Гончар-письменник точно діагностує у своїх творах ті деформації політики та ідеології, що так тривожать Гончара-громадянина, адже для нього питання національної ідентичності ніколи не було вторинним та тлі домінуючої, суттєво спотвореної ідеологеми інтернаціоналізму.

Доля роману «Собор», написаного наприкінці 60-х років, склалася драматично. Одним із перших, хто підтримав роман Гончара «Собор» був Григор Тютюнник: «Щойно прочитав «Собор». Орлиний, соколиний роман. Ви написали роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення вами висловлять. Звичайно ж, вишепчуть на вушко начальству ображені, старі й новітні (уже наплодилися!) екстремістські жеребчики, що граються у вождиків»… Перша рецензія на щойно надрукований роман – цілком схвальна – з’явилася 19 січня 1968 року, а вже наприкінці березня на пленумі ЦК перший секретар Дніпропетровського обкому змішав «Собор» із брудом. І проти Гончара розпочалася кампанія. Тривала і брутальна. Твір було вилучено з літературного процесу на два десятиліття…

У 1973 р. Олесь Гончар очолив Український республіканський комітет Захисту Миру. Також був членом Всесвітньої Ради Миру.

У 1980 році Олесь Гончар написав роман «Подорож до Мадонни», але він вийшов під іншою назвою – «Твоя зоря». Переповідали, що нагорі заперечили: у нас, мовляв, одна дорога – до комунізму, а не до якоїсь там Мадонни. Довідавшись про це, Гончар згадав сумну історію із «Собором» і мусив змінити назву.

Літературно-публіцистичні статті Олеся Гончара були зібрані у трьох збірках: «Про наше письменство», «Чим живемо», «Письменницькі роздуми», в яких він сфокусував свої роздуми над розвитком вітчизняної та світової літератури, над долею цивілізації.

Твори Олеся Гончара перекладено на 67 мов.

З 1989 року кілька років поспіль роман «Собор» був висунутий українською діаспорою на Нобелівську премію 1990 року, а потім в 1992 та 1994 років.

Олесь Гончар завжди жив духовними потребами нації, політичними інтересами держави. Активна громадянська позиція проявлялася не лише у творчості письменника. У жовтні 1990 р., коли загострилося протистояння нової демократичної хвилі українського суспільства і його консервативно налаштованої частини, на знак солідарності з голодуючими студентами письменник написав заяву про вихід з КПРС, до якої вступив ще у 1946 р. Активно захищав українську мову, протестував проти екологічного невігластва, закликав оберігати національну пам’ять.

З 1949 року родина мешкала у будинку Роліт

Родина Олеся Гончара з 1949 року мешкала у знаменитому будинку Роліт на вулиці Леніна, 68 (нині вулиця Б. Хмельницького). Тут мешкали художники, артисти, музиканти та більше 130 літераторів. Спочатку вони мешкали в комуні, а потім стали господарями чотирикімнатної окремої квартири. В одній з кімнат було облаштовано кабінет, в якому Олесь Гончар написав майже всі свої твори. Працював він каторжно, був вимогливий до кожного слова. Зазвичай писав зранку. Не вдосвіта, як більшість колег, а приблизно з 10 до 14 години. Замикав на ключ двері кабінету, відключав усі телефони. Якщо з тих чи інших причин не випадало попрацювати за письмовим столом, Гончар журився: «Ляснув день». Перешкод траплялося чимало – з’їзди, засідання, депутатські обов’язки, спілчанські справи... Тож, повернувшись додому, письменник щоразу намагався надолужити згаяне. І називав це «каторгою на творчих галерах». Він був не з тих, хто «пече» романи щорік, адже справжню річ треба виносити в душі, вистраждати, виписати до коми, до титли. Його кишені завжди були забиті записниками і папірцями з фразами, іменами, датами. Коли була сформована ідея, він розкладав всі записи і розшифровував. Він диктував, а дружина Валентина Данилівна друкувала на машинці. Сам Гончар ніколи не друкував, говорив, що рука не встигає за його думками…Сьогодні в кабінеті Олеся Терентійовича – все так, як було за його життя. Письмовий стіл, канапа, на якій він відпочивав удень, журнальний столик, фотографії на стінах. І, звичайно, книжкові шафи…

Валентина Данилівна, український філолог за освітою, все життя присвятила чоловікові і його творчості.

Син Юрій – нейрофізіолог, мешкає в США. Дочка Людмила – перекладач, мешкає і працює в Києві. Онука Леся – філолог, є автором серії історичних повістей для дітей «Пам’ятниці Предків», публіцистики українською та англійською мовами. У березні цього року в Спілці письменників України відбулась презентація «Козацького роману», авторами якого є Леся Гончар та відомий скульптор, графік Руслан Найда (чоловік Лесі).

З дружиною Валентиною Данилiвною, 1985

З сином Юрiем, 1970 (м. Одеса)

З онукою Лесею

Помер письменник 14 липня 1995р., похований на Байковому кладовище у Києві.

***

За життя, як відомо, головним «брендом» Гончара вважалися «Прапороносці». Однак у щоденнику залишився такий запис письменника: «Січовик заповідав класти в могилу – під голову – сідло козацьке... А що я заповів би? Мені покласти під голову три книги: «Тронку», «Собор» і «Зорю». Це занотовано не в 1990-ті роки, коли в багатьох людей коригувалися життєві погляди й оцінки минулого, і навіть не в часи перебудови. Олесь Гончар склав цей своєрідний заповіт у січні 1982-го.

***

У вересні 2017 року родина Олеся Гончара звернулася до керівництва країни и запропонувала відзначити 100-річчя від дня народження Олеся Гончара не пишними заходами («вечорами, концертами, одноразовими показовими акціями для “освоєння” бюджетних коштів»), а відзначити цю дату у новому форматі. «Я, Валентина Данилівна Гончар, дружина письменника, – як благодійний внесок з нагоди 100-ліття Олеся Гончара 2018 року передаю для майбутнього музею-форуму письменника його кабінет, архіви, бібліотеку, картини і особисті речі.

Музей планується у форматі “живого” музею-форуму, де проходитимуть конференції, творчі зустрічі, презентації. Інститут філології КНУ ім. Шевченка (Семенюк Г. Ф.), колектив ІФ, ректор КНУ і вчена рада університету підтримали і уможливили цю ідею, виділивши приміщення для створення музею-форуму Олеся Гончара з окремим виходом на бульвар Шевченка, в музейному серці столиці…

Створення музею-форуму Олеся Гончара при Інституті філології КНУ ім. Т. Шевченка і повне академічне видання творів, на наше глибоке переконання, і стане достойним пошануванням пам’яті письменника до його 100-ліття».

Пам'ятник Олесю Гончару (м. Київ)

Державні нагороди

• 1948 р. Лауреат Сталінської премії
• 1962 р. перший лауреат республіканської премії імені Тараса Шевченка
• 1964 р. Ленінська премія СРСР
• 1978 р. Академік НАН України
• 1978 р. Герой Соціалістичної праці
• 2005 р. Герой України (посмертно)

Меморiальна таблиця на честь О. Гончара

Ювілейна монета

23.09.2019

Олесь Гончар "Модри Камень"

Карта пам'яті 

Тести за новелою О.Гончара "Модри Камень"

Інформація до уроків № 3-4

   Робоча картка учня                                                                                                                                       Привіт  

    Дата__________                                                                                                                                                                                                Просто про складне

Тема: Пригодницький роман І.Багряного «Тигролови». Зміст, проблематика твору.

Епіграф:            “Ліпше  вмерти біжучи, ніж жити гниючи”.

Сьогодні на уроці

Опрацювавши подану тему, ви: -зрозумієте зміст роману «Тигролови», його «пригодницький» жинр; - з’ясуєте для себе  його побудову, відчуєте багату мову твору; - визначите порушені у романі проблеми, їх актуальність для сьогодення. При цьому: удосконалите вміння працювати з цитатами, логічно мислити, аналізувати, знаходити необхідну інформацію і творчо, компетентно її використовувати Важливо: усвідомлювати значення власної свободи для вільного висловлювання думок та духовного розвитку

Проблеме запитання.  Чи дійсно свобода – це  найвища людська цінність?

Карта пам’яті

Автор
Назва твору
Рід
Жанр
Історія створення роману	Рік написання -               ; місце написання -                             ; первісна назва -                    ; друк -     Основа твору - автобіографічні факти (……..
Композиція	Твір складається з…
Сюжетні елементи	·         Експозиція: відомості про причини арешту Григорія многогрішного, його втеча з поїзда-дракона; ·         Зав’язка:  герой-в’язень потрапляє до…. ·         Кульмінація - ·         Розв’язка -
Час та місце подій
Образи-персонажі
Символічні образи	1)             поїзд-дракон– символ тоталітаризму, зла, руйнівна жорстокість; 2)             образ тигра – символічно-алегоричний – «найдивоглядніший і найфантастичніший аксесуар» тайги, її символ. Многогрішний асоціюється з тигром, гордим, невпокореним, а його переслідувачі – з людоловами.
Тематика	Зображення долі людини в умовах…..
Ідея	«Ліпше  вмерти біжучи, ніж жити гниючи». Автор утверджує гуманістичну ідею перемоги……..
Проблеми

Згадаймо зміст  та персонажів роману!

v Працюємо з текстом твору «Тигролови».   Спробуйте відновити цитати (незакінчені речення).

1.     Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям  і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра, летів..

2.     Так не ходить жодний експрес, так ходить лише цей етап, цей дивовижний ешелон смерті – спецешелон

3.     Одбудеш всі свої …           – станеш маршалом.

4.      Коли ешелон дійшов кінцевої станції, виявилося, що …

5.     Тисячну юрбу арештантів привезли на берег …

6.     В телеграмі-блискавці, яку чекісти розіслали по всій Транссибірській магістралі і по всіх прикордонних заставах, було зазначено: …

7.     У тайзі Григорій провів …               днів.

8.     Третю ніч він прожив …

9.     Вперед його гнала надзвичайна …       , сто разів випробувана і загартована …       .

10. На березі річки Григорій знайшов …           .

11. У напівпритомному стані він побачив, як … .

12. Врятовану дівчину  звали … .

13. До найближчого селища Копитонівка …  км.

14. Старій Сірчисі було понад …  років.

15. Вона (Сірчиха) була  родом з … .

16. Родина Сірків вирушила з Одеси на Далекий Схід у …  році.

17. Вирушивши на «пантування», у тайзі Сірки зустріли родину …, також колишніх переселенців з України.

18. Після закінчення полювання Сірки повернулися додому, щоб встигнути відсвяткувати … .

19. Після різдвяних свят Грицько та Григорій вирушили до … .

20. У Хабаровську, виходячи з ресторану,  Григорій зустрів ….

21. … , … , …  – собаки Сірків.

22. Повернувшись до свого намету, Сірки та Григорій запримітили на снігу недопалок цигарки …

23. Стривай! За мої вчинки відповідати ж ніхто не мусить. Подивився на чисту пелену снігу, а тоді написав пальцем великими літерами: …

24. У Григорія залишився один шлях – ….

25. Григорій і Наталка «почепили Заливаю до нашийника …  і …   .»

26. Собака, схудлий і здичавілий, повернувся, і Сірки прочитали: … «...»

Закріплюймо творчо.  Створіть сенкан  « Тигролови» за алгоритмом:

1. Іменник (тема).
2. Два прикметники (яке воно?)
            3. Три дієслова (що воно робить?)
            4. Фраза-висновок з чотирьох слів.
            5. Іменник-синонім до теми ( висновок, асоціація ).

До наступного уроку:

1)заповни до кінця карту пам’яті;

 2)спробуй написати есе (письмово відповісти на  проблемне запитання уроку)

Учням групи 62!

Опрацюйте інформацію до теми: "Огляд життя і творчості 

Євгена Маланюка". 

Занотуйте її у зручний для вас спосіб. 

Учням групи 62!

 Знання тексту - шлях до успіху! Перейди 

за посиланням!

О.Довженко "Зачарована Десна". Аудіокнига

Презентація до теми: "Олександр Петрович Довженко. 

Творча біографія митця."

Презентація до теми:Кіноповість «Зачарована Десна» 

Олександра Довженка» - натхненна сповідь митця про 

красу і добро у житті 

 

              

Контрольна робота з української літератури на ІІІ курсі 

        1. Хто з поетів початкову освіту здобув у польській школі, де українська мова була забороненою:

а) В. Симоненко;                                  б) Д.Павличко;                                      в)  Л.Костенко;                  г) І. Драч

         2. Автор збірки  „Правда кличе”:

а) В. Симоненко;                                   б) Д.Павличко;                                      в)  Л.Костенко;                 г) І. Драч

         3. Перша збірка поезій Василя Симоненка:

а)       „Поезії;                                       в)„Земне тяжіння”;

б)       „Лебеді материнства”                г)  „Тиша і грім”;

        4.  Який навчальний заклад  закінчила Л. Костенко?

а) Київський  педагогічний інститут;                   в) Московський педагогічний інститут;

б) Московський  літературний інститут;             г) Київський літературний інститут.

        5. Хто врятував життя Марусі Чурай?

а) Іван Іскра;                                      в) Бобренчиха;

б) Мартин Пушкар;                           г) Яків Остряниця..

       6. Дмитро Павличко в поезії «Два кольори» використовує поетичний символ

              А    калини                    Б     дороги                        В     сонця                         Г     поля                           Д     вітру

7. Які риси творчості не є характерними для поетів-шістдесятників:

 А гуманізм

 Б культ свободи

 В активний патріотизм

 Г соціалістичний реалізм

 Д духовний аристократизм

  8. Встановіть відповідність між назвою збірки та прізвищем автора

М.Вінграновський	«Любов і ненависть»
Б  Л.Костенко	«Цю жінку я люблю»
В.Симоненко	«Соняшник»
Д.Павличко	«Тиша і грім»
І.Драч	«Неповторність»

  9. Знайдіть відповідність між поетом, його віршем, темою (мотивом) вірша.

А) В.Симоненко	а) „Два кольори”	а)  глибокі любовні переживання ліричного героя
Б) Д.Павличко	б)  „Я...”	б) тема любові до рідної домівки та матері
В) І Драч	в) „Страшні слова, коли вони мовчать”	в) поетичний роздум про суть мистецтва, про талант бачити красу в повсякденні
Г) М.Вінграновський	г) «Балада про соняшник»	г) ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва
Д) Л.Костенко	д) «У синьому небі я висіяв ліс»	д) мотив самоствердження людини у складному світу, її  самодостатність

   10.  У кожному варіанті знайдіть зайвий твір. Вкажіть його.

а)  „Лебеді материнства”, „ Страшні слова, коли вони мовчать ”, „Вона прийшла”;

 б)  „Задивляюсь у твої зіниці”, „Маруся Чурай” , „Світлий сонет”;

в) „О рідне слово”, „Два кольори”, „Балада про соняшник” ;

г) „Два кольори”, „Я стужився, мила, за тобою”, „Я...” ;

11. Знайдіть відповідність між фактами біографії та прізвищами поетів:

Закінчив Львівський університет, перекладач	В.Симоненко
16 років влада не дозволяла друкуватися	Д.Павличко
Знявся у фільмі «Повість полумʾяних літ»	Л.Костенко
Прожив усього лиш 28 років	І.Драч
Не закінчив Київський університет через вільнодумство	М.Вінграновський

     

12.   Творчий рівень.    Виконайте одне із завдань:

 а) Напишіть відгук на одну з поезій шістдесятників. Мотивуйте у відгуку свій вибір.

 б) Доведіть власне розуміння  слів: «Ми – не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних, спираючись на творчість поетів-шістдесятників.

 в) поміркуйте над проблемою «Значення творчості поетів-шістдесятників у  сучасному літературному процесі»