...І знову повітряна тривога. Скільки їх вже було над нашою Україною протягом дев'яти місяців війни! Що відчуваєш? Страх - трішки, але більше - гнів та надію. Надію, що наші хлопці знову спрацюють на "відмінно". Гнів, бо давно прийшло розуміння, що йде війна з нелюдами, з тими, які застрягли в ординських часах і хочуть нашу країну відкинути у своєму розвитку на сто років назад. Але яка нормальна, цивілізована людина захоче деградувати і поклонятися богу під назвою "путін"? Вірю у наше українське суспільство, що воно оновиться, переформатується, покращиться. А якщо не вірити - як тоді жити?
Найкраще підтримувати оптимізм - читати поезію!
Нові вірші моєї подруги-поетеси Олени Король, написані в с.Кропивники Івано-Франківської області
Вже передзим'я...
Якесь воно дивне:
Рій комарів, потьмянів сумний ліс,
Трава соковита, морозом не бита,
На сірому тлі білі плями беріз.
Вже передзим'я...
Якесь воно дивне:
В небі розсипані густо зірки,
Хмарки прозорі в чорнім просторі
Повз місяць щербатий біжать навіки.
Ось передзим'я ...
Мені воно дивне:
Не замерза гомінкий потічок.
Обабіч кладки, немов у спеку,
Плавають зграї гусей і качок.
Листопад, 2022
Осінні Карпати
Останній день у осені.
Останній.
Іди собі, руда, і горе забери.
Неси аж до найвищої гори
І тихо поклади його ізрання.
Ти забери наш смуток і печаль.
І сльози матері, і тихий плач дитини.
Дійди ти, осене, найвишої вершини
І поклади, і більше не дивись удаль.
Наплакались ми всі дощами і сльозами
Так наболіло пережите в душах вже
Іди собі, руда, і забери все горе.
Нехай іще гора його постереже.
Листопад, 2022
