Креативний Тиждень мови та літератури у ліцеї

Ви коли-небудь брали участь у фотоквесті? Якщо ні, то, мабуть, варто знати, що це таке. Фотоквест - це творче змагання, в якому учасники мають обмежений час на виконання завдань, поставлених організаторами. Це чудова нагода використати свій творчий потенціал та отримати багато корисної інформації.
З 6 листопада по 10 листопада 2023 року у рамках Тижня мови та літератури у ліцеї  проведено фотоквест. Метою заходу було урізноманітнити вивчення рідної мови, викликати інтерес до власне української лексики, активізувати логічне та креативне мислення учасників. І цього вдалося досягнути, бо і учні, і викладачі надсилали дуже оригінальні та креативні фото.

Результатом фотоквесту стала така презентація!

Чотири кроки до успішного старту

нового навчального року

1)Психологічно готуємося

    Що надзвичайно важливо, враховуючи часи, в які ми живемо. 

    Зараз ми всі так чи інакше живемо у стресі, але маємо вчитися долати зовнішні впливи та адаптуватися заради себе та рідних. Існує чимало методик для формування та розвитку життєстійкості, і серед них BASIC Ph – багатовимірна модель подолання стресу та пошуку внутрішньої стабільності. 

1. Belief (віра): філософія життя, вірування та моральні цінності. Цей спосіб формування життєстійкості базується на вмінні вірити: це може бути віра в Бога, в людей, в диво чи в самого себе.
2. Affect (афект): почуття, емоції. Цей спосіб вимагає виявлення різних почуттів та вміння назвати їх своїми іменами.
3. Social (суспільство): суспільний фактор – функція, приналежність, родина, друзі. У цьому випадку на перший план виходить міжособистісне спілкування. 
4. Imagination (уява): творчість, гра уяви, інтуїція. Цей спосіб формування життєстійкості говорить про важливість розвитку творчих здібностей.
5. Cognition (свідомість): знання, логіка, реальність, думки. Формування життєстійкості відбувається через звернення до ментальних здібностей, до вміння логічно та критично мислити, оцінювати ситуацію, пізнавати та осягати нові ідеї, планувати, навчатися, збирати інформацію, аналізувати проблеми тощо.
6. Physiology (фізіологія): фізична, чуттєва модальність та діяльність. Цей спосіб включає в себе будь-яку фізичну активність.

                        2) Збираємо всі важливі документи

    Краще, якщо вони будуть усі в одному місці, наприклад, у спеціальній папці на Google Диску. Це зручно, адже так ви матимете до них доступ будь-де та будь-коли. А щоб було ще зручніше, можна замінити офіційні довгі назви законів, рекомендацій, листів та інших важливих документів на короткі та зрозумілі особисто вам.  

    Хмарні технології взагалі значно спрощують роботу з документацією, зокрема, завдяки ним набагато простіше впорядковувати, коментувати, створювати тематичні електронні реєстри тощо. То чому б усім цим не користуватися?

          3) Проєктуємо освітній процес

    Перший крок - внесимо зміни до календарно-тематичного планування.

В умовах війни та постійних повітряних тривог складно дотримуватись звичного розкладу занять та календарно-тематичного планування. Тому КТП має перетворитися на гнучкий інструмент.

 Педагог може використовувати свій звичний КТП як основу, але адаптувати та змінювати його, збільшуючи час, наприклад, на повторення матеріалів попереднього року та конкретизацію матеріалу після діагностування.

Освітянам у календарно-тематичному плані радять:

• обрати теми, які можна віддати на самостійне опрацювання учнями;
• ущільнити теми, простіші для засвоєння, і навпаки – визначити ті, що потребують детальнішого вивчення;
• визначити теми, що вивчаються вперше, і без яких неможливе засвоєння подальшого матеріалу.

    Другий крок – оцінювання досягнень. Що саме ми будемо оцінювати, на якому етапі та яким чином? Якщо ми знаємо, якої мети прагнемо досягти, то й знаємо, як ми зрештою це оцінимо.

    Третій крок – вибір навчальних матеріалів (програм, підручників тощо), добір ресурсів, методів та прийомів, які ви будете використовувати тощо. 

                     4) Обираємо цифрові ресурси

    Під час вибору цифрових ресурсів насамперед звертайте увагу на наступні критерії:

• Можливість забезпечити заплановані результати навчання.
• Відповідність запланованій діяльності.
• Мова інтерфейсу.
• Вартість та ліцензія.
• Реєстрація та обробка персональних даних.
• Наявність звітності та аналітики даних.
• Універсальна доступність.
• Інтеграція з наявними системами.
• Дієва служба підтримки.
• Попередній досвід роботи з інструментом або можливість навчання.

(За матеріалами вебінару Наталії Зими «Чек-лист готовності учителя до нового навчального року».)

 

...Так хочеться інколи вбити в собі пам'ять... Щоб не пам'ятати  усе те горе, біль і жахи, які продовжуються уже півтора року. Щоб не пам'ятати своїх розчарувань у знайомих людях, щоб забути їхні зрадливі обличчя. Щоб не знати, як "україномовні патріоти" тікають за кордон, і там, розказуючи, що вони біженці, здають свої львівські квартири за "усі гроші світу" справжнім біженцям.   Але, НІ! Тоді ми зітремо зі своєї пам'яті імена наших ВОЇНІВ, їхні героїчні вчинки, їхню жертву в ім'я нашого з вами життя. Ми не можемо вбити в собі пам'ять... Як я можу забути свого однокласника Юру Подзолкова, який загинув ще на початку війни, захищаючи мій рідний Запорізький край?! Як можна забути усіх тих безіменних тоді для мене хлопців, що віддали своє життя, захищаючи мою Василівку?! Вічна їм вдячність і подяка! 

    На моїх очах, буквально за півроку,  "розрослося" Личаківське кладовище у Львові. Могили "ростуть, як гриби" і досі. Ідуть у вічність найкращі, наймужніші, найвеличніші.  Не повинні забути їх! Завдяки таким хлопцям і дівчатам ми ще можемо бути просто українцями, а не "путінськими українцями" без роду і пам'яті.

Хай буде пухом їм наша земля! Хай Бог збереже їхні Душі!

Серпневий вірш моєї подруги ОЛЕНИ КОРОЛЬ!  

ПЛАКАВ ДОЩ. ТАК ГІРКО ПЛАКАВ ДОЩ,

ПЛАКАЛИ ДЕРЕВА І КУЩІ.

ГОСПОДИ, НАВІЩО ПОСИЛАЄШ НАМ

ЦІ ПЕКУЧІ СЛЬОЗИ І ДОЩІ?

БО ВІЙНА. СТРАШНА ІДЕ ВІЙНА,

Є ПОЧАТОК, НУ А ДЕ КІНЕЦЬ?

І ІДУТЬ НА НЕБО КРАЩІ ВОЇНИ,

У ТЕРНОВИЙ ВБРАВШИСЯ ВІНЕЦЬ.

ДЗВІН ЦЕРКОВНИЙ. І ПЕЧАЛЬ НЕТАНУЧА...

ЗАВЕРШИЛОСЯ ЗЕМНЕ ЖИТТЯ...

СУМНО ДИВИТЬСЯ З ІКОНИ БОГОРОДИЦЯ

Й ЩЕ ТРИМАЄ НА РУКАХ СВОЄ ДИТЯ.

 

...Квітень, 2023 рік. Я досі у Львові. Ми так чекали цю весну, чекали на зміни. Але минає другий місяць весни, а на фронті все важче й важче. Нелюдські зусилля випали на долю наших воїнів-захисників. На них уся надія.

    Сьогодні я під враженням почутих віршів нової для мене української поетеси Віолетти Кравченко. Відвідала її творчий вечір у львівській бібліотеці, де мала честь трішки попрацювати. Цікаво знайомитися з новими творчими людьми.

    Ділюсь віршем, який мене найбільше вразив, бо нахлинули спогади про те, як я з сім'єю залишала рідну домівку, рідне місто, рідний край. Почуття втрати землі під ногами. Якийсь невимовний крик душі перед безоднею, в яку маєш поринути.

"Треба їхати! Чуєш? Треба!
Вже сусідський будинок згорів.
Тут щоденно летить хтось у небо,
Я прорвався до вас, зумів.
Мамо, чуєш? Збирай свої речі,
Найважливіше тільки збирай.
Ось рюкзак. Я закину на плечі -
Бери тата і дім залишай! "
Мати мовчки стояла й дивилась,
На будинок, де пам'ять жила.
В цьому домі вона народилась,
Тут до школи із братом пішла.
Білі вікна, де вчила уроки,
На колінах стояла в кутку.
Дім батьків пам'ятає ще кроки
І їх смерть - мирну, але гірку...
З чоловіком вони одружились,
У будинку й весілля було.
Діточки їхні тут народились,
Щастя справжнє - воно тут жило.
Куди їхати? Що можна взяти?
Де не глянь - тут до всього любов!
Мати плакала посеред хати,
Поки батько знадвору прийшов.
Обійняв посивілу дружину,
Що й до чого - умить зрозумів
І сказав: -" Тобі час уже, сину,
Дякую, що навідав батьків!
Ти рятуйся! У тебе дружина,
А ще трійко маленьких дітей. "
Обійняв на прощання він сина
І провів... Аж до самих дверей...
" Сину, їдь! І на нас не гнівися -
Ми корінням вже тут приросли.
Ти за нас краще Богу молися -
Він почує молитви згори.
Як судилося - будемо жити!
А як смерть - то на рідній землі!
Сину, їдь! Не чекай! В тебе ж діти!
Пам'ятай, тут коріння твоє! "
Хлопець знав, що не варто перечить,
Обійняв і промовив -" Люблю!.. "
Опустив від безсилля син плечі
І вмостився в машину свою.
Батько плакав та мовчки дивився,
Як машина втікала з села.
Поки слід вдалині не згубився
І сирена ще не загула.
Почовгикав старенький до хати,
Доторкнувся до жінки чолом -
" Чи то жити, чи то помирати,
Та радію - з тобою разом!
Нам не треба уже закордону,
Хоч відкрито шляхи у світи.
Будем вдома тримать оборону!
Ворог змушений буде втекти! "

Автор вірша: Віолетта Кравченко